Главная › Новости

Рішення суду про визнання права користування житловою площею

Опубликовано: 01.09.2018

.

РІШЕННЯ ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

13 грудня 2005 року

Днестровський районний суд м. Донецька в складі

Головуючого судді

при секретарі

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Днестровський райадміністрації Донецької міської ради, Управління житлово-комунального господарства Донецької міської ради про визнання права користування житловою площею , визнання недійсним свідоцтва про приватизацію житла, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщинуза законом на квартиру та частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобіль,

В С Т А Н О В И В:

04.05.2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до відповідачів - ОСОБА_2, Днестровської райадміністрації Донецької міської ради, Управління житлово-комунального господарства Донецької міської ради та просить постановити рішення, яким визнати його право користування житловим приміщенням кв. АДРЕСА_1 у м. Донецьку;

визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 30 серпня 1996 року за № 8534532, видане УЖКГ виконкому Донецької міської ради;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на кв. АДРЕСА_1 у м. Донецьку, видане державним нотаріусом Третьої Донецької державної нотаріальної контори 07 червня 2005 року за № 4-1077 видане державним нотаріусом Третьої Донецької державної нотаріальної контори;

визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину на автомобіль “Лянчия”, 1991 року випуску, кузов № 000000, двигун № 0000000, шасі № 0000000, державний реєстраційний номер ВВ 0000 ДД та 1990 року випуску, кузов № 00000000, двигун № 0000000, шасі № 0000000, державний реєстраційний номер ВН 0000 ШШ від 14 червня 2005 року за № 4-00000, видане державним нотаріусом Третьої Донецької державної нотаріальної контори, та визнати право власності на 1/2 частину вказаного автомобілю“Лянчия”, вказуючи що коло 23 років перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, мешкав у кв. АДРЕСА_1у м. Донецьку в якості члена родини, на спільні гроші разом з нею придбав автомобіль.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74,76,77 Цивільний процесуальний кодекс України . Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання з'явився позовні вимоги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, після оголошеної перерви у судове засідання не з'явилася, письмово повідомила суд про причини неявки, та просить справу розглянути за її відсутністю.

Представник відповідача Днестровської районної адміністрації Донецької міськради, діючий за дорученням від 07.11.2005 року , у судове засідання з'явився позовні вимоги не визнав.

Представник відповідача Управління житлово-комунального господарства Донецької міської ради у судове засідання не з'явилася, письмово повідомив суд про причини неявки, та просить справу розглянути за його відсутністю.

Суд, керуючись ст. ст. 76, 169 ЦПК України, з огляду на достатню кількість матеріалів, що свідчать про права й відносини сторін у частині предмета вимог позивачки, визнає можливим розглянути справу у відсутності співвідповідачів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи, дослідивши матеріали цивільної справи №2-00000/04, вислухавши пояснення позивачки, суд доходить до наступного:

Правовідносини між сторонами є цивільно-правовими та врегульовані нормами Цивільний кодекс України ( в ред.1963 року) та законодавством України про власність.

З 1979 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, але шлюб не реєстрували.

ОСОБА_1 вперше звернувся до суду з вимогами про визнання право користування житловоим приміщенням , визнання недійсним свідоцтва про приватизацію житла ще 19.03.2004 року (цивільна справа №2-00000/04, л.с.3,4), але потім змінив позовні вимоги (цивільна справа №2-3045/04, л.с.49,50) та став вимагати змінити черговість права на спадщину після смерті ОСОБА_2, визнати його спадкоємцем та визнати його право власності на спадкове майно - 1/2 частину автомобілю“Лянчия” та ½ кв. № 90 по пр-ту Маршала Петрова ,79 “Б” у м. Донецьку – фактично визнаючи право власності померлої ОСОБА_2 на вказане майно.

Рішенням Днестровського районного суду м. Донецьку від 17.11.2004 року по цивільній справі №2-3045/04 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про змінення черги у спадкуванні та визнанні права власності на спадкове майно, у задовольнені позову було відмовлено. Рішення набрало законної сили. Вказаним рішенням суду було встановлено, що з 1979 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, але шлюб не реєстрували. Спадкове майно – автомобіль “Лянчия” та кв. № 90 по пр-ту Маршала Петрова, 79 “Б” у м. Донецьку, належали ОСОБА_2 на праві власності.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням по цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини Згідно з ст. 98 Житловий кодекс України наймач житлового приміщення може дозволити тимчасове проживання у житловому приміщенні, що є в його користуванні, іншім особам.

У період перебування у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_1 мешкав у житловому приміщенні кв. АДРЕСА_1у м. Донецьку, що підтверджується особистим листуванням (л.с.17-57), викликами до судового засідання (цивільна справа №2-3063/04, л.с.62-66), показаннями свідків: ОСОБА_6, р. народження, ОСОБА_7 1925 р. народження, ОСОБА_8, 1946 р. народження, ОСОБА_9 1927 р. народження, ОСОБА_10, 1945 р. народження, ОСОБА_11,1941 р. народження.

Суд вважає, що ОСОБА_1 мешкав у житловому приміщенні кв. АДРЕСА_1 у м. Донецьку як тимчасовий мешканець, що підтверджується наступними письмовими доказами :особливими відмітками паспорта громадянина України, згідно з якими позивач був зареєстрований (раніше прописаний) з 10.08.1984 року у буд. АДРЕСА_2 Донецької області, який належить йому на праві власності(л.с.16), довіреностями від 11 липня 2000 року та 25 липня 1997 року (л.с.61,62), заявою до Третьої Донецької державної нотаріальної кантори від 05.03.2004 року (л.с.134), особистою заявою ОСОБА_2 та довідкою про склад сім`ї наймача ізольованої квартири від 05.08.1996 р., де серед мешкаючи за цією адресою вказана тільки Особа_2 (л.с.170-178), а також поясненнями ОСОБА_1 (цивільна справа №2-3063/04, л.с.72), згідно з якими кв. АДРЕСА_1у м. Донецьку була приватизована в 1996 році, він на неї не претендував – тому й не приймав участі у її приватизації.

Акт про непроживання у буд. АДРЕСА_2 Донецької області у зв’язку з тим, що будинок потребує капітального ремонту, складений депутатом сільради 27.04.2005 року та свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (л.с.128) сприймається судом критично, тому що клопотання про виклик у якості свідків вказаних осіб у судове засідання не заявлялось сторонами, вони не викликались, особистих показань суду не надавали, крім того, на час розгляду судом цієї цивільної справи ОСОБА_1 мешкає у буд. АДРЕСА_2 Донецької області.

Таким чином, суд вважає, що як тимчасовий мешканець ОСОБА_1 не має права користування житловим приміщенням кв. № АДРЕСА_1 у м. Донецьку.

Свідоцтво про право власності на житло - кв. АДРЕСА_1 у м. Донецьку від 30 серпня 1996 року за № 4-10046, видане УЖКГ виконкому Донецької міської ради, на підставі розпорядження органу приватизації № 85041, особистої заяви ОСОБА_2 та довідки про склад сім” ї наймача ізольованої квартири від 05.08.1996 р., де серед мешкаючи за цією адресою вказана тільки ОСОБА_2 (л.с.170-178).

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється з письмової згоди всіх повнолітніх членів родини.

Згідно зі п.5 Положення „Про порядок передачі квартир (будинків ) у власність громадян”, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству України за №56 від.15.09.1992 року до членів сім`ї включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі разом з наймачем, або за якими зберігається право на житло.

Таким чином, суд вважає, що приватизація кв. № АДРЕСА_1 відбулась на законних підставах, а відсутність у складі членів родини наймача – ОСОБА_2 – ОСОБА_1, тільки підтверджує факт, що він був тимчасовим мешканцем вказаної квартири Автомобіль “Лянчия”, 1991 року випуску, кузов № 000000, двигун № 0000000, шасі № 00000000, державний реєстраційний номер ВВ 0000 ДД та 1990 року випуску, кузов № 0000000, двигун № 0000000, шасі № 00000000, державний реєстраційний номер ВН 0000 ШШ було придбано ОСОБА_2 у 1991 році. ЇЇ право власності на автомобіль підтверджується технічним паспортом (цивільна справа №2-0000/04, л.с.127).Належних письмових доказів, щодо сумісного придбання автомобілю, які б були підставою для виникнення права спільної часткової власності позивачем суду не надано, а показання свідків, яки стверджують про спільне придбання автомобілю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період перебування у фактичних відносинах – не є допустимим доказом по справі.

Крім того, ст.74 Сімейний кодекс України , яка встановлює право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою набула законної сили тільки з 01.01.2004 року, тобто вже після виникнення цих правовідносин, та не підлягає застосуванню при вирішенні цієї справи, а діючий на той час КЗпроШС не передбачав виникнення цього права.

Таким чином, суд вважає, що позивач не здобув права власності на ½ частину автомобілю “Лянчия”, 1991 року випуску, кузов № 00000000, двигун № 000000, шасі № 00000000, державний реєстраційний номер ВВ 0000 ДД та 1990 року випуску, кузов № 00000000, двигун № 00000000, шасі № 00000000, державний реєстраційний номер ВН 000000 ШШ 07 червня 2005 року за № 4 -1091, на підставі ст. 529 ЦК України ( в ред.1963 року) ОСОБА_2 , згідно зі ст. 1296,1297 ЦК України (у редакції 2003 року), було видане державним нотаріусом Третьої Донецької державної нотаріальної контори свідоцтво про право на спадщину за законом на кв. № 90 по пр-ту. Маршала Петрова, 79 “Б” у м. Донецьку.

14 червня 2005 року за № 4-1131, на підставі ст.529 ЦК України (в ред.1963 року), ОСОБА_2, згідно зі ст. 1296 ЦК України (у редакції 2003 року), було видане державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори свідоцтво про право на спадщину на автомобіль “Лянчия”, 1991 року випуску, кузов № 00000000, двигун № 0000000, шасі № 00000000, державний реєстраційний номер ВВ 0000 ДД та 1990 року випуску, кузов № 000000000, двигун № 0344637832, шасі № 00000000, державний реєстраційний номер ВН 0000 ШШ.

Вказані свідоцтва були видані, відповідно до рішення Днестровського районного суду м. Донецька від 17.11.2004 року по цивільній справі №2-0000/04 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про змінення черги у спадкуванні та визнанні права власності на спадкове майно, спадкоємцю – ОСОБА_2, яка на протязі шести місяців від дня відкриття спадщини, у порядку ст.549 ЦК України, вчинила дії, що свідчать про прийняття спадщини, а саме подала через представника заяву про прийняття спадщини на підставі документів, що свідчили про право власності спадкодавця на майно (л.с.132-168).

Відповідно до ст. 1301 ЦК України ( у редакції 2003 року),свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним, якщо буде встановлено, що особа якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

При викладених обставинах, суд доходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Днестровської райадміністрації Донецької міської ради, Управління житлово-комунального господарства Донецької міської ради є не обґрунтованим і не підлягає задоволенню, тому що позивач користувався житловою площею кв. АДРЕСА_1 як тимчасовий мешканець, в нього є інше житло в Донецької області, яке належить йому на праві власності, свідоцтво про приватизацію житла, свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру та свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль були видані у відповідності до вимог чинного законодавства, тому їх неможливо визнати недійсними.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судовий збір стягується з відповідачів на користь позивача у разі ухвалення на користь позивача судового рішення.

Судовий збір підлягає стягненню у розмірі 8,5 гривень.

Керуючись ст.ст.524, 529, 549, 560 ЦК України (в ред. 1963 року), ст. ст.8, 316, 319, 325, 386, 391, 1286, 1297, 1298, 1299, 1301 ЦК України ( у редакції 2003 року), ст.98 ЖК України , ст.48 Закону України “Про власність”, ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п.5 Положення „Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян”, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству України за №56 від.15.09.1992 року, ст.ст. 1, 2, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 59, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України , суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Донецької райадміністрації Донецької міської ради, Управлінню житлово-комунального господарства Донецької міської ради про визнання права користування житловою площею, визнання недійсним свідоцтва про приватизацію житла , визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру та частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобіль - відмовити

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Днестровський районний суд м. Донецьку протягом 10 днів, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження, або 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку можливо подати до Днестровського районного суду м. Донецьку протягом 10 днів з дня проголошення рішення

Головуючий суддя