Главная › Новости

Клад як підстава набуття права власності » Реферати українською

Опубликовано: 22.10.2018

Анісімов О.П., Зав. кафедрою громадянського правничий та процесу Волгоградського філії ЗУВПО «Московський університет споживчій кооперації»,канд.юрид. наук

Практично кожен росіянин хоча разів у життя мріяв знайти скарб або особисто брав участь в пошуках. Інтерес молодих громадян до такого роду пошукам відбито у багатьох художні твори для підлітків (М. Твен «Пригоди Тома Сойєра») та дітей («Скарб кота Леопольда», «Троє з Простоквашині» тощо.). Проте коли поглянути на скарб як придбання права приватної власності очима юриста, то романтична складова подібних пошуків а то й зникає зовсім, то відчутно зменшується. Відповідно до п.1 ст. 233 ДК РФ, скарб – це зариті у землі чи приховані іншим чином гроші цінні предмети, власник яких немає може бути встановлений або у силу закону втратив ними право. Відмінності скарбу від знахідки полягає, по-перше, у цьому, що скарбом може лише гроші цінні предмети, а знахідкою – будь-яке майно. По-друге, при знахідку майно вибуває з володіння власника, що чи може бути встановлений, проти її волі. Скарб ж передбачає намір невідомоголица-собственника спеціально приховати цінне майно. По-третє, віднесення майна до розряду скарбу передбачає його закопування у землі чи приховування «іншим чином».

Отже, наявність грошей, або цінних предметів лежить на поверхні землі означатиме їх кваліфікацію як знахідки. На відміну від раніше котрий діяв законодавства (ст. 148 ДК РРФСР 1968 р.), визнавав скарб власністю держави, Цивільний кодекс РФ (ст. 233) виділяє дві принципових особливості правових наслідків виявлення скарбу. По-перше, виявлення обличчям скарбу на ділянці будь-який форми власності без згоди власника ділянки тягне передачу скарбу (чи винагороди) власнику ділянки чи іншого майна. Інакше кажучи, виявлення скарбу на ділянці, котрий у державній чи муніципальної власності (що найчастіше й відбувається) без згоди відповідного органу виконавчої влади тягне відчуження скарбу на державну чи муніципальну власність незалежно з його цінності. Аналогічні наслідки тягне виявлення скарбу державною (муніципальному) ділянці, розташованому у громадянина чи юридичної особи на праві довічногонаследуемого володіння, постійного безстрокового чи безоплатного термінового користування, і навіть оренди.

У цьому слід пам'ятати, що розмежування державної влади і муніципальної власності на грішну землю далекий до завершення. Федеральний закон від 17 липня 2001 р. №101-ФЗ «Про розмежування державної власності на грішну землю» заклав процедуру розмежування державних земель на земельні ділянки, перебувають у федеральної власності, власності суб'єктів Російської Федерації і муніципальної власності, визначив критерії, якими слід керуватися під час складання переліків таких земельних ділянок. Проте за сьогодні передбачені Законом процедури не доведені остаточно, хоча вже є затверджені розпорядженнями Уряди РФ переліки федеральних земельних ділянок, триває підготовка до складання переліків земель, куди виникне у майбутньому право власності суб'єктів РФ і муніципальних утворень. Не вирішене і той менш важливий питання: що саме орган структурі державної влади (місцевого самоврядування) повинен давати згоду громадянинові шукати скарбу на ділянці, котрий у державної (муніципальної) власності? У якій формі орган державної влади чи місцевого самоврядування повинен висловити таку згоду?

Мабуть, можна вважати найоптимальнішої письмовій формі, а ролі згаданого органи влади повинні виступати органи місцевого самоврядування. Такий висновок випливає зп.10 ст. 3 Федерального закону «Про введення на дію Земельною кодексу Російської Федерації» від 25 жовтня 2001 р., за яким до остаточного розмежування державної власності на грішну землю розпорядження зазначеними землями здійснюють органи місцевого самоврядування межах їхніх повноважень. Проте стосовно аналізованим проблемам за доцільне нормативно закріпити такий висновок. По-друге, різні правові наслідки породжує виявлення (за умов наявності згоди власника) скарбу, у складі входять речі, зараховують до пам'яток історії та культури, або зараховують до таких. У першому випадку такі старосвітські цінності підлягають передачу державну власність, а власник дільниці іобнаружившее скарб обличчя отримують 50 % вартості скарбу на частини, якщо угодою між ними передбачено інше. Це не застосовується у разі виявлення скарбу обличчям, до кола службовими обов'язками яких входять проведення розкопок та відшуковування скарбів (наприклад, під час археологічних розкопок).

Якщо знайдені предмети уявити не можуть наукової цінності, то підлягають поділу між власником земельної ділянки й які виявили скарб обличчям на частини чи затримання згідно до угоди. Цивільний кодекс РФ, проте, залишає відкритим питання, яким критерієм повинен керуватися котра знайшла скарб громадянин, визначаючи історико-культурну цінність знайдених предметів або відсутність такою. Немає сумнівів віднесення до пам'яток історії та культури виробів із дорогоцінних металів. Однак якщо виявлення серед речей, входили до складу скарбу, унікальних предметів з міді, каменю, бронзи, дерева тощо., мають історико-культурну чи наукову цінність передбачається, власне, презумпція знайомства громадянина з теоретичними основами історико-культурної спадщини, що мало ймовірно.

Звісно ж, що питання віднесення знайдених складі скарбу речах до категорії «пам'яток історії та культури» і розмірі винагороди необхідно вирішувати виходячи з результатів експертизи, яку міг би проводити посадові особи місцевих органів з охорони пам'ятників відчуття історії і культури. Проте залишається питанням відкритим питання, який орган безпосередньо повинен виплатити таке винагороду? З огляду на, що діюча законодавство про охорону пам'яток історії та культури виділяє три категорії історико-культурного значення об'єктів культурної спадщини (федерального, регіонального та місцевого), відповідні виплати не можуть вироблятися з федерального, регіонального чи муніципального бюджету. Тому, наприклад, разі виявлення об'єкта федерального значення, такі виплати має продукувати територіальний орган (міської чи районний) федеральної податкової служби. Але цього разі кошти відповідні витрати мають бути передбачені при щорічної підготовки проекту відповідного бюджету.

Звісно ж, що з варіантів врегулювання окремих порушених у "справжній статті проблем міг стати прийняття постанови Уряди РФ, яким відповідні органи влади й процедури можуть бути чітко визначено.

Список літератури

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайтуuristrus.narod/