Навигация по сайту

Популярные статьи

Увлекательный поход по Крыму

Мы предлагаем вам увлекательный поход по живописным местам горного Крыма, полюбоваться красотами каньонов и горных водопадов, послушать журчание горных рек и пение птиц, насладиться экзотическими пейзажами

Отдых в Карпатах

Активный отдых - это очень важная часть жизни абсолютно любого человека, который способен обогащать и закалять человека как напрямую физически, улучшая форму, так и духовно, психологически, морально,

Товаров для дома
Таблица из СП 54.13330.2011 « Здания жилые многоквартирные» Указанная в нормах величина воздухообмена должна обеспечиваться для расчетных условий: температура наружного воздуха +5 оС, и температуры

Остекление фасадов зданий в Киеве
При создании подобной конструкции все строительные работы проводятся внутри здания, то есть подъемная спецтехника не требуется. Витражное остекление встречается из пластика и металла. С витражами здание

Светотехническая компания Киев
Раньше мы совершенно не задумывались, насколько важно правильно выбрать, на какую лучше сторону окна в квартире или доме должны быть расположены, так как особой возможности «перебирать харчами» ни у кого

Лечение алкоголизма
Алкоголизм – это разновидность токсикомании, для этого заболевания характерно пристрастие к алкоголю, несмотря на негативные последствия. Людям, которые пьют постоянно и часто уходят в запой, может

Уролог в Житомире
Перечень узких специализаций врачей способен привести пациента в легкое замешательство. Поэтому при любых патологиях вы посещаете участкового терапевта, чтобы он разобрался, куда вас направить дальше.

Класна консультація
Все материалы, размещенные на сайте, созданы авторами сайта либо размещены пользователями сайта и представлены на сайте исключительно для ознакомления.

Адвокат по долгам
Профессия адвокат является одной из самых старинных. Впервые представители данного дела появились еще в Древнем Риме. В ту эпоху их называли патронами. Часто они не имели достаточного уровня знаний, за

Эксклюзивная дизайнерская женская одежда
Каждая женщина стремится выглядеть так, чтобы казаться окружающим эталоном женственности и хорошего вкуса. Но стоит справедливо заметить, что не каждая женщина  знает, как достигнуть в образе гармонии

Про що нагадали унікальні фотографії з села Ситного 1941 року

Опубликовано: 23.10.2018

Які б ми не були гонорові, мовляв, все знаємо, але минуле, виявляється, має ще чимало цікавих і невідомих широкому загалу сторінок. Це підтвердило недавнє перепоховання останків полеглих у 1941 році біля Ситного червоноармійців. У результаті більш детального дослідження подій червня 1941 року на теренах нашого району з’ясувалося кілька нових фактів того часу. Про це йшлося під час круглого столу у редакції газети, ініційованого Євгеном Гудимою, за участю краєзнавця Володимира Ящука, історика Василя Ярмуся, директора районного історичного музею Олесі Шикало.

Свого часу у Ситне приїхало троє пошуковців (з Москви, Санкт-Петербурга, Одеси) з металошукачем, розпочав круглий стіл Євген Гудима, – очевидно, у них були якісь підстави тут шукати щось із часів Другої світової. Але ретельно озна­йо­мившись із місциною, дій­ш­ли висновку, що це не те село, церква не та… Тож фотографії, які мали, «за­ки­нули» в Інтернет. Там їх знайшов уродженець Гайків-Ситенських (Ситненська сільрада), працівник «Ра­ди­вилівгазу» Віталій Загоруйко. Скачав. І стала оживати історія…

Розпочавши війну 22 червня, фашисти буквально за кілька днів уже були на теренах нашого краю. Що­правда, просувалися вони не парадними колонами, а з запеклими боями.  Але не лише на цьому ак­центували учасники круг­лого  столу. Василь Ярмусь навів такий факт. Іван Кава­лерідзе, режисер Київської кіностудії «Українфільм», ос­новоположник українського історичного фільму,  влітку 1941 року знімав у Карпатах фільм «Пісня про Довбуша» (за сце­на­рієм Любомира Дмитерка). Коли почалася війна, знімальна група вирушає у Київ. До Ситного вони добралися, і тут змушені були спинитися на кілька днів  – через воєнні дії. Іван Кава­лерідзе квартирував у Тома­шевських. Чому саме в них? Як пригадує Микола Томашевський, його батько був авторитетним і шанованим чоловіком у селі, тому й обирався головою сільради. Очевидно, це і зіграло вирішальну роль у «квартирному» питанні Івана Кавалерідзе. До Києва знімальна група (27 чоловік) з ним на чолі діставалася пішки, тож додому режисер втрапив аж 20 вересня 1941 року.

      І це закономірно. Усе було паралізовано війною. Тривали запеклі бої. Про це свідчать і повідомлення Радінформбюро. Так, 26 червня перед 12 танковою дивізією поставлено завдання форсувати річку Слонівку біля Лешнева і  в подальшому нас­тупати на Берестечко. На цей час в обох полках цієї радянської дивізії було не більше 75 танків, але і вони не могли бути усі використані – через бо­лотисту місцевість. Бойові дії за оволодіння Лешневом і висотою 241 почалися успішно і до 14 год. 6  танків відбили висоту, а піхота, форсувавши річку, підійшла до Лешнева, який підпалила радян­ська ж артилерія. Але в цей час починаються дії авіації противника. До 20 год. було понад 20 нальотів бомбардувальників на частини ди­візії і її тили. Через відсутність радянської авіації німецькі літаки літали дуже низько. Дивізія заз­нала багато втрат, зокрема, вона не дорахувалася танків: КВ – 5 шт., Т-34 – 18, БТ-7 – 10 шт. І більше сотні особового складу. Давалися взнаки неузгодженість дій різних підрозділів (стрілецьких, артилерійських, танкових, авіаційних), відсутність на­дійного матеріально-тех­нічного забезпечення тощо.

      А 28 червня 12 танковій дивізії поставлено завдання спільними діями з 7 мото­стрілецькою дивізією і 34 танковою розгромити угру­повання противника в ра­йоні Дубно. Бойові дії розгорталися наступним чином. Фашисти, пропустивши частини 34 танкової дивізії і авангард 7 мотострілецької через Ситне, спинили всі інші частини і почали оточувати 7 мотострілецьку ди­візію. Її командир, бачачи складне становище, просить допомоги у командира 8 меха­нізованого корпусу. Той ви­рішує увести у бій танки 12 танкової дивізії. До 20 радянських танків ввійшли у Ситне, про­тивник через деякий час замкнув за ними прохід.  Командир 8 мех­корпусу, оцінивши несп­рият­ливу обстановку, розпо­рядився ви­хо­дити із бою. Відступаюча колона штабних і транспортних ма­шин справа прикривалась рештою танків, вступивши у бій танк генерал-майора Ти­мофія Мі­шаніна був підбитий і спа­лахнув. У цьому бою були убиті генерал-майор Мі­шанін і на­чальник зв’язку майор Крутієв.  У ніч на 29 червня дивізія відводиться в район Підкаменя.

     Командувач 8-го мех­кор­пусу генерал-лей­те­нант Дмит­ро Рябишев у сво­їй книзі “Перший рік війни” зга­дував: «Коли вийшли з-під артобстрілу і зупи­ни­лися, я виліз із танка і не взнав бро­ньованого дру­га: башту закли­нило, дуло гар­мати пош­код­жене… На бро­ні ми на­ра­ху­вали 16 прямих влу­чень сна­рядів. На щастя, ходова частина і ке­ру­вання були справні, ма­шина могла рухатися сво­їм ходом. Пересівши в танк “КВ”, я пос­пішив на командний пункт кор­пусу, який про­дов­жу­­вав зали­ша­­тися на уз­ліссі пів­ден­но-за­хід­­ніше Сит­ного. Там з ра­дістю поін­фор­мував на­чаль­ника штабу про успіш­ний прорив і, зро­бивши необ­хід­ні роз­по­ря­д­ження, не­гай­но поп­ря­мував до центру зроб­леного нами пролому на шосе Броди – Дубно.

      Тут мені незабаром повідомили сумну звістку: загинув генерал Мішанін. Я наказав комісару дивізії вивезти тіло генерала з поля бою. Але, як стало відомо пізніше, наказ виконати не змогли, незважаючи на всі вжиті заходи». Радянські війська і їх командири проявляли вражаючі зразки само­пожертви, не раз створюючи для противника критичні ситуації.  Це док­ладно описується і в німецьких джерелах, скажімо, у скачаних з Інтернету В. Загоруйком німецькомовних спо­гадах згадуються населені пункти теат­ру бойових дій: Дубно, Кременець, Щуровичі, Тарнавка, Середнє, Іванівка, Пустоіванне, Жовтневе (тоді Пляшева), Ситне, Рудня, Верба… Начальник генштабу сухопутних військ Німеччини генерал Гальдер у своєму службовому щоденнику 27 червня записав: “На фронті групи армій “Південь” тривають важкі бої. На правому фланзі 1-ї танкової групи 8-й російський меха­нізований корпус глибоко вклинився в наше роз­ташування і зайшов у тил 11-ї танкової дивізії. Це вкли­нення противника викликало великий безлад в нашому тилу між Бродами і Дубно”. За підсумками бою біля Ситного 12 танкова дивізія зазнала таких втрат: КВ – 6 шт,, БТ-7 – 7, Т-26 – 11, Т-34 – 15, БА-10 – 15, БА-20 – 3, 37 мм гармат – 8, 152 і 122 мм гаубиць – 8 шт., вантажних машин – більше 190. Це – техніка. А скільки  людей (війсь­кових) загинуло! Як з одної, так і з іншої сторони. І це лише один бій.

      Як наголосив на круг­лому столі Євген Гудима, до­рога від Горгулів (Михай­лівська сільрада) до Сит­ного і від Ситного до Гранівки, за свідченнями старожилів цих сіл, оче­видців цих подій, була встелена трупами. В умо­вах активних бойових дій, звісно, не усі з полеглих бу­ли належним чином по­ховані. Тому й досі на автодорозі Київ – Чоп біля Котів і Табачуків ми по­жи­наємо наслідки цієї війни, як зауважив Євген Петрович, у вигляді регулярних ДТП, під час яких гинуть люди. Хтоз­на, може, тим самим душі тут убієнних у роки війни закликають живих якимось чином вшанувати їх пам’ять.

      Володимир Ящук прийшов на круглий стіл із уривками  спогадів про події 72-річної давності Григорія Пенежка (“Записки со­ветского офицера”) і бри­гадного комісара, замполіта 8-го механізованого корпусу Ми­коли Попеля. Про запеклість боїв свідчить і такий вражаючий фрагмент:

      «…вгорі в сонячній блакиті щось раптом сталося: начебто розійшлося густе фіолетове чорнило. Гігантські фіолетові стрічки проштрикують небо, згинаються над нашими танками, що мчали в атаку. Зліва, звідти, де все бризкає сонцем, доноситься гуркіт, зда­ється, що там скидають лис­тове за­лізо, і близь­ко від мене свистить сна­ряд, що про­літає в бік лісу.

      Тепер яс­но. Німці в селі Ситне. Вогнем з міс­ця зустріли вони нашу ата­ку. Вже не чутно ок­ре­мих пострілів – вони зли­ли­ся в при­го­лом­шу­ю­чий гуркіт. Ось уже наші танки відокремлює від села тільки вузька зелена смужка. Кілька танків застигло на бігу. Одні горять, інші стоять, оповиті блакитним прозорим димом. Що залишилися в строю, стрімко мчать до густолистних садів села, які зустрічають їх впритул гар­матними пострілами. По землі від села знову пройшов глухий гул. Ми завмерли, побачивши пот­ворні жахливі машини яскра­вожовтої, тигрової роз­ма­льовки, що показалися із са­дів Ситного. Вони повільно ко­тилися в нашу сторону, виблискуючи полум’ям пост­рілів».

     …Звичайно, однією га­зет­ною публікацією немож­ливо дати вичерпні відповіді навіть щодо цих сторінок на­шої минувшини. Темою цією зацікавилася директор районного історичного музею Олеся Шикало. Очевидно, музейними працівниками її буде розвинуто і більш ґрунтовно досліджено, аби і ми, і наші нащадки знали, яким чином котилося нашим краєм колесо історії. Колесо нещадне, кровопролитне…

       Загалом круглий стіл пройшов цікаво і підтвердив актуальність теми. Про це також свідчить і той факт, що днями у передачі одного із центральних українських телеканалів теж йшлося власне про ці сторінки нашої історії, а ще наголошувалося, що лише з радянської сторони у цьому запеклому протистоянні було 865 танків КВ і Т-34, а також чимало іншої бойової техніки.

А Василя Ярмуся події 72-річної давності надихнули на такі поетичні рядки:

В село постукала війна Через семидесятків років, Коли стояла тишина Й життя ішло своїм потоком. Виднівсь прозорий небосхил І неозоре поле орне, Горби занедбаних могил Під Ситном пошуковець горне. Шматки іржавої землі, Що переплетені  з залізом, Рови, траншеї, бліндажі – І прах солдатів, сімох, знизу.   Озвалась вітром давнина, Сумним війнула відголоссям… В серця постукала війна, Що відійшла, здавалось досі. В червневий 41-й рік Земля гула в ударах грому, Тут на краю села був бій – Бійці тримали оборону. В вогні пшеничнії поля, Вода у річці геть червона, Зруйновано вже півсела І труни, згарища довкола. Чи міг боєць це все знести? Коли наш край – одна руїна? Не відступив, поліг. Прости Їх всіх, полеглих, Україно! Згадавши 41-й рік, В скорботі голови схилили, Полеглих пом’янули всіх – Поклавши квіти до могили…  30.06.2013р.  Матеріали підготував журналіст Василь СЕМЕРЕНКО

(Радивилівська районна газета «Прапор перемоги», стаття «Й досі даються взнаки наслідки цієї війни»).

rss