Главная › Новости

Січень, 2015 | АЛЬТ-БРАЙЕР

Опубликовано: 13.01.2019

Порадник ґеймера: Січень 2015

Правовий статус засновників сільськогосподарських підприємств

У Конституції України закріплено низку норм, які певною мірою регламентують відносини у сільському господарстві. Це, зокрема, стаття 14 Конституції України, яка гарантує право власності на землю; стаття 41 Конституції України, яка передбачає право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Важливе значення для діяльності сільськогосподарських підприємств має стаття 42 Конституції України, яка закріплює право на підприємницьку діяльність. Основною конституційною нормою, яка забезпечує кооперативну діяльність, є стаття 36 Конституції України, відповідно до якої громадяни України мають право на свободу об’єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх економічних і соціальних інтересів.  

Права та обов’язки засновників, членів та учасників сільськогосподарських підприємств закріплені у Господарському кодексі України від 16 січня 2003 р., Цивільному кодексі від 16 січня 2003 р., Податковому кодексі України від 2 грудня 2010 р., Законах України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р., «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р., «Про кооперацію» від 10 липня 2003 р. Це право засновано також і на спеціальних аграрних законодавчих та підзаконних актах, таких як Зе­мельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р., Закони України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р., «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 р., “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”,«Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р.,  та ін­ших урядових й відомчих актах.

Діяльність сільськогосподарських кооперативів базується на нормах Конституції України, Цивільного, Господарського, Податкового і Земельного кодексів України, Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» інших нормативно-правових актів. Загальні принципи, поняття та норми утворення, управління сільськогосподарського кооперативу та кооперативних об’єднань, права та обов’язки їх членів та ін., регулюються Законом України «Про кооперацію». Статут сільськогосподарського кооперативу розробляється відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про кооперацію». Примірні статути сільськогосподарських кооперативів розробляються Міністерством аграрної політики та продовольства України. Сільськогосподарські кооперативи розробляють та затверджують правила внутрішньогосподарської діяльності кооперативу, якими є нормативний документ, що встановлює вимоги до провадження господарської та іншої діяльності кооперативу відповідно до законодавства та статуту кооперативу.

Правовий статус фермерського господарства визначається Господарським кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство», його статутом та ін.

Діяльність колективного сільськогосподарського підприємства регулюється Господарським кодексом України,  Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», його статутом та іншими актами законодавства України.

Правосуб’єктність корпоративних сільськогосподарських підприємств регламентується, зокрема Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про господарські товариства» та Законом України «Про акціонерні товариства» та іншими нормативно-правовими актами.

У вищезазначених нормативно-правових актах закріплено законодавче забезпечення прав та обов’язків засновників, учасників та членів сільськогосподарських підприємств.

Набуття права засновництва в сільськогосподарських підприємствах

Для створення юридичної особи її засновники розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма засновниками, якщо законом не встановлений інший порядок. Відповідно до ст. ст. 87,88 Цивільного кодексу та ст. 57 Господарського кодексу, установчими документами суб’єкта аграрного господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених чинним законодавством, статут. У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом, а також  порядок його організації та ліквідації.

Процедурі створення сільськогосподарського кооперативу присвячено спеціальний розділ ІІ Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», в якому зазначаються загальні умови створення сільськогосподарських кооперативів, порядок їх державної реєстрації, основний зміст статуту кооперативу, порядок його прийняття. Основними умовами створення сільськогосподарського кооперативу є такі: 1) створення його засновниками на добровільних засадах; 2) засновниками сільськогосподарського кооперативу можуть бути тільки громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні.

Обмеження кола засновників лише громадянами України зумовлено тим, що відповідно до Земельного кодексу суб’єктами права приватної власності на землі сільськогосподарського призначення можуть бути тільки громадяни України та юридичні особи, засновані громадянами України або юридичними особами. Тільки вони можуть об’єднувати належні їм земельні ділянки під час створення кооперативу.

Коло засновників сільськогосподарського кооперативу залежить від виду сільськогосподарського кооперативу. Засновниками сільськогосподарського виробничого кооперативу можуть бути виключно фізичні особи, які повинні бути виробниками сільськогосподарської продукції. Такі фізичні особи об’єднуються для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Такі критерії передбачені у ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». Засновниками сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу можуть бути як фізичні так і юридичні особи, які мають статус сільськогосподарського виробника, та об’єднуються для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів. Кількість засновників сільськогосподарського кооперативу повинна бути не менше трьох осіб. Склад засновників відповідно до ст. 8 Закону України «Про кооперацію» має зазначатися в статуті кооперативу. З моменту реєстрації засновники сільськогосподарського кооперативу набувають статусу його членів.

Фермерське господарство створюється на добровільних засадах. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку і виявив відповідне бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» засновниками можуть бути один або декілька громадян України які є родичами. З приводу необхідності для фізичних осіб, які претендують на членство у фермерському господарстві, мати громадянство України, то слід погодитися із В.Ю. Уркевичем, який зазначає, що якщо фермерське господарство створюється однією особою або кількома членами сім’ї, то всі вони повинні мати громадянство України (відповідно до ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство»); якщо ж членство набувається вже після його створення й державної реєстрації, то особі, яка претендує на членство в ньому, мати громадянство України не обов’язково.

Обов’язковим є набуття засновником фермерського господарства прав на земельну ділянку у власність або у користування. У власність земельні ділянки для ведення фермерського можуть набуватися безоплатно шляхом приватизації  та виділення земельної частки (паю) в натурі відповідно до ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство». При створенні фермерського господарства земельна ділянка оформлюється на фізичну особу – засновника. У випадку відмови у наданні ділянки і оскарження відмови до суду позитивне рішення суду є підставою для оформлення землевпорядної документації, реєстрації земельної ділянки у кадастрі та прав на неї у державному реєстрі.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об’єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Виходячи з даного визначення членами колективного сільськогосподарського підприємства можуть бути лише фізичні, а, відтак, не можуть бути юридичні особи. Слід зауважити, що Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, на відміну від Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”, не виокремлює засновників та членів підприємства. Ч. 2 ст. 5 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” зазначає, що членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. Зважаючи на те, що Цивільний кодекс України не передбачає особливостей надання цивільної дієздатності при створенні підприємства у сфері сільського господарства, вважаємо, що засновниками колективного сільськогосподарського підприємства можуть виступати лише особи з повною дієздатністю, а його членами – особи з 16-річного віку, як це передбачено Законом України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”. Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», колективні  підприємства можуть на добровільних засадах  об’єднуватися в спілки (об’єднання), бути  засновниками  акціонерних  товариств, які діють на основі своїх статутів.

Засновниками аграрних (сільськогосподарських) підприємств корпоративного типу можуть бути фізичні і юридичні особи, які можуть бути суб’єктами підприємницької діяльності. Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» засновниками товариства   можуть   бути підприємства,  установи,  організації,  а  також  громадяни,  крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками  та учасниками  господарських  товариств  нарівні  з  громадянами та юридичними  особами  України,    крім    випадків,    встановлених законодавчими актами України.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб. Стосовно акціонерних товариств створених однією особою чи тих, що складаються з однієї особи у разі придбання  одним  акціонером усіх акцій товариства, то відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню  для  загального відома  в  порядку,  встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Коло засновників визначено ст. 26 Закону «Про господарські товариства». Ця стаття спеціально визначає функції засновників і тим самим відмежовує цих осіб від учасників. Вона визначає засновниками тих осіб, які укладають установчий договір. Згідно з ч.4 цієї статті засновники повинні виконати низку обов’язкових передбачених законом дій щодо заснування товариства : зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, підписатися на акції, провести установчі збори і здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Право засновництва є загальним, рівним і особистим. Вирішення кожним громадянином питання про створення для себе  прав та обов’язків засновника товариства, про придбання акцій (часток) товариства і розпорядження цими ак­ціями (часткою) є особистою правомочністю всіх право- та дієздатних громадян.

Порушення встановленого законодавством порядку створення сільськогосподарського підприємства або невідповідність його установчих документів закону є підставою для відмови в державній реєстрації. Важливою гарантією прав засновників сільськогосподарського підприємства є неприпустимість відмови в державній реєстрації такого підприємства з інших мотивів, зокрема, з приводу недоцільності. Відмова в державній реєстрації суб’єкта аграрного підприємництва, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.

З повагою,

Червєнкова Марина Георгіївна

Юрисконсульт Юридичної компанії “Альт-Брайер”